-         Привчайте дитину бути самостійною, дотримуватися дисципліни;

-         викликайте у дитини   пізнавальний інтерес, розширяйте її кругозір;

-         розкажіть дитині, як ви  пішли у перший клас або про якийсь цікавий випадок, який з вами трапився в школі. Спробуйте зацікавити її, адже від цього залежить, з яким почуттям вона чекатиме своїх перших шкільних днів – з радісним хвилюванням чи з покірною приреченістю.

-         Завчасно купіть зошити, олівці, портфель, шкільний одяг. Це підкреслить необхідність готуватися до навчання в школі;

-         Складіть правильний режим дня, в якому передбачте не лише відвідування школи та виконання домашніх завдань, а й улюблені заняття: ігри, прогулянки, перегляд мультфільмів. Це дасть змогу уникнути стресу та скоротити тривалість адаптації першокласника у школі.

-         Слухайте дитину, обговорюйте випадки, які з нею трапилися у школі, роз’яснюйте  окремі ситуації та радьте, як у них слід поводитися. Будьте дитині помічником і наставником, а не контролером і цензором.

-         Уникайте роздратування та відкритої критики. Якщо дитина зазнала невдачі, підтримайте її словами «якби ти зробив ось так, то вийшло б ще краще». Пам’ятайте, що позитивне ставлення  дитини до своєї особистості залежить переважно від ваших оцінок.

-         Підтримуйте постійний зв’язок зі школою. 

 

Як підготувати дитину до школи?

    Більшість психологів, що досліджували психологічну готовність дитини до школи, зазначають, що найбільше проблем у шестилітніх дітей, бо у нихслабкий розвиток довільності психічних процесів (уваги, пам'яті, мислення).Складність полягає у тому, що довільність психічних процесів розвивається під час навчальної діяльності у молодшому шкільному віці – це новоутворення цього віку; а з іншого боку, недостатня сформованість вольової сфери – одна з суттєвих причин неуспішності дітей у першому класі.

   Відомий психолог Д.Б.Ельконін наголошував на тому, що першочергове значення для успішного навчання дітей цього віку має сформованість необхідних якостей навчальної діяльності:

-  свідомо підпорядковувати свої дії правилу, яке узагальнено визначає спосіб дій;

-  орієнтуватися на задану систему вимог;

-  уважно слухати того, хто говорить і точно виконувати завдання, що пропонуються в усній формі;

-  самостійно виконувати завдання за зразком, що сприймається зором.

Чи обов'язково потрібно  готувати дитину до школи?

   Існують дві протилежні точки зору. Перша – готувати потрібно дуже ретельно, постійно займатися; вчити читати, писати. Друга – не треба поспішати та приділяти підготовці до школи особливу увагу, мовляв, все прийде само собою: „виросте – вивчиться”. Як же відшукати ту „золоту середину”, щоб і допомогти дитині прийти до школи максимально підготовленою, і не відбити бажання вчитися? Звичайно, не можна штучно форсувати розвиток психічних процесів чи особистісних якостей, як не можна прискорити ріст зубів, але так, як існують вітаміни, що сприяють росту та появі здорових міцних зубів, їх закріпленню, так можна допомогти дитині „дозріти” до шкільного життя. Отже, не потрібно заздалегідь виконувати навчальну програму першого класу, а створювати умови для загального розвитку дитини.

   Якщо ви займаєтеся з шестилітньою дитиною, запам'ятайте кілька правил:

-  заняття мають будуватися на принципі добровільності та зацікавленості (якщо дитина не хоче, не примушуйте її);

-  тривалість заняття має не перевищувати 20 – 25 хвилин (якщо комплексне – 35 хв), з обов'язковою фізкультурною паузою;

-   не намагайтесь чогось навчити дитину коли вона втомлена, роздратована;

-  найголовніше, щоб заняття були не довготривалими, а регулярними,обов'язково враховували індивідуальний темп розвитку маляти;

-  підготовка до школи має бути системною, комплексною, відповідати віковим та індивідуальним особливостям дитини, адекватною за навантаженням і вимогами.

Що порадити батькам під час підготовки дитини до школи?

-  Не лякайте її невдачами та майбутніми проблемами у школі.

     Часто від батьків можна почути: „Ти все граєшся. Ось підеш до школи – побачиш, що це не мед”, „Якщо будеш погано вчитися, тебе ніхто не буде любити”, „До школи треба готуватися, бо виростеш дурнем” тощо. Ці висловлювання не тільки не сприятимуть появі бажання йти до школи, а навпаки сформують негативні установки, яким потім дитина намагатиметься знайти підтвердження.

    Щоб вона зрозуміла, що її чекає в школі, як учитель спілкується на уроці, які правила поведінки існують, можна погратися з нею „в школу”. Учнями можуть бути улюблені іграшки, вчителем – батьки чи сама дитина, по черзі. Запропонуйте „тривожні ситуації”, коли вчитель робить зауваження, як відпроситися в туалет під час уроку, як піднімати руку, щоб відповісти на запитання, як привітатися, коли заходиш до класу. Особливо це важливо для тих дітей, котрі не відвідували дитячий садок або заняття з підготовки до школи. Як правило, діти швидко звикають „гратися у школу”, і процес гри приносить їм задоволення, відтак знижує тривожність, що пов'язана зі вступом до школи, і виникає позитивне ставлення до неї. Треба бути особливо настороженим, якщо малюк зовсім відмовляється погратися „у школу”. Це свідчить про те, що у вашої дитини з образом школи вже пов'язані досить сильні негативні емоції.

-  Частіше розповідайте малюкові про щасливі миті своїх шкільних років. Це сприятиме зняттю тривожності, яка пов'язана зі школою.

-  Допоможіть дитині одержати інформацію про школу. Це дасть їй змогу не розгубитися (від невідомого можна очікувати щось неприємне).

-  Пересвідчіться, що вона знає власне прізвище, ім'я, по батькові, номер телефону, адресу, імена батьків.

  Дитина буде впевнена, що ця інформація не дасть їй „загубитися” у великій школі.

-  Привчайте складати свої речі.

Успіх дитини у школі залежить від уміння організувати своє робоче місце. Підготуйте вдома для майбутнього першокласника: стіл, стілець, книжкову полицю та намагайтеся, щоб свої „шкільні” речі (книжки, зошити, ручки, олівці, альбоми для малювання тощо) він складав самостійно.

-  Вчіть ефективно реагувати на невдачі та програші. Допоможіть впоратися з розчаруванням після програшу у грі, запропонуйте потренуватися і спробувати виграти, відзначайте кожен незначний успіх, підбадьорюйте, проаналізуйте, як ставилися до програшу інші діти, якими різними можуть бути реакції.

-  Вчіть дитину етикету власним прикладом. Добре, якщо вона засвоїла слова ввічливості і використовує їх у повсякденному житті. Це допоможе їй встановлювати добрі стосунки з оточуючими.

-   Привчайте до самостійності та самообслуговування. Навчіть самостійно вдягатися і роздягатися, охайно складати свій одяг (це знадобиться під час перевдягання на уроці фізкультури, прогулянки). Стежити за своїм зовнішнім виглядом. Але не лякайте школою – „не навчишся вдягатися, підеш до школи, там тобі...!”

-  Намагайтеся „звичні речі” перетворити на „ігрові завдання”. Якщо дитина допомагає вам пекти млинці, розкажіть їй про основні одиниці маси і об'єму. Під час покупок у магазині – попросіть її покласти у кошик певний набір продуктів, але не повторюйте це прохання двічі. Ідучи вулицею, звертайте увагу на рекламу, назви магазинів, відшукуючи знайомі букви, рахуйте дерева, квіти, машини, будинки тощо.

-  Намагайтеся відповідати на запитання маляти. У цьому віці малеча має майже біологічну потребу у пізнанні довкілля. Тому намагайтеся уникати фраз „потім дізнаєшся”, „у школі розкажуть” тощо. Почніть розповідати те, що ви знаєте, закінчуючи тим, що „у школі ти про це дізнаєшся більше”.

    Ми окреслили лише два аспекти психологічної готовності дитини до школи – мотиваційний та емоційно-вольовий, які, на думку багатьох психологів, є визначальними для успішного навчання у школі.