Важливим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту.

Найбільшою складністю для батьків є увага до дитини. Одна з най- поширеніших помилок – невміння батьків враховувати вікові зміни у психіці дитини. Така інертність батьків викликає у дітей різні форми негативізму, який особливо виявляється у підлітковому віці.

   Батьки намагаються стримати активність, самостійність підлітка, часто в авторитарній формі висловлюють думки про його друзів, інтереси, намагаються по-своєму планувати дозвілля дитини. Закономірно, що недовіра, неувага до життя підлітка призведуть до розриву між дітьми та батьками. Психологічні дослідження свідчать, що діти 11 – 14 років добре засвоїли модель спілкування з дорослими: вони знають як уникнути конфлікту, зробити вигляд слухняної дитини. Дорослий, якому вистачає формальності слухняної дитини, не має у неї авторитету, бо не знайшов дороги до серця дитини.

    Як батьки, так і вчителі, часто зустрічаються з проблемою визначення дитині певного покарання. Якщо для учня 2-го класу наказ означає негайне його виконання, то підліток на загрози відповідає впертістю. Формувати навички охайності, організованості, любові до праці не можна криками, сварками. Відповідна реакція дитини повинна бути для батьків певним сигналом того, що дитина ці накази не сприймає. Вимагати від дитини можна тільки те, що стало її звичкою, а звичка виховується, як наслідок доброго ставлення дитини до наказів.

    Зрозуміло, що для батьків дітей підліткового віку, проблема покарань стає проблемою зміни ставлення до дитини, перегляд звичних форм контактів, проблемою формування діалогу з дитиною, звертання до неї, як до дорослої.

    Діти живуть не тільки у добрих стосунках з  дорослими, а й у стосунках із нормами, які склалися у класі чи групі, де дитина спілкується з ровесниками. Загалом світ дитячих норм сильніший за світ дорослих норм. Батьки переконані, що покарання дитини за порушення моральних норм піде їй на користь, але результат буде зворотнім, якщо не враховувати, за якими законами живе дитяча група, і які склалися у неї уявлення. Батькам потрібно намагатися зрозуміти найважливіші для дітей сфери життя, найактуальніші їхні потреби.

   До типових помилок у вихованні належить неврахування батьками відмінностей темпераментів (свого і дитини). Наприклад, якщо дитина перейняла повільний темперамент батька, то для рухливої, швидкої матері – це джерело постійного подразнення.

     Побутує думка, що все в дитині від природи, і є діти від народження злі, ліниві. Думка про генетичну визначеність характеру дитини небезпечна тим, що знімає з батьків відповідальність за виховання.

    Найблагодатнішим для взаємин дитини з батьками є такий стиль спілкування, коли батьки:

·        Не примушують, а звертаються з проханням;

·        Не критикують поведінку дітей, а обговорюють її з ними;

·        Задовольняють найголовнішу потребу дітей – потребу в любові.

     Як це не сумно, але лише деякі діти впевнені в батьківській любові та в безумовній турботі про них. Дивно, хіба не всі батьки люблять своїх дітей? Звідки ж таке протиріччя? Дуже часто батьки не вміють донести любов до серця дитини.

      Щоб дитина відчула вашу любов, ви маєте не тільки знайти особливий шлях до її серця, а й навчитися виявляти свою любов. Діти по-різному відчувають любов.

    П'ять основних способів вияву любові:

·        дотик;

·        слова;

·        час, який приділяється;

·        подарунки;

·        допомога.

     Задовольнити потребу дитини в любові не так просто, як може здаватися на перший погляд, особливо, якщо ви виховуєте підлітка. 

Меморандум від вашої дитини

 

·        Будьте такими, якими ви прагнете виховати мене, й тоді ви будете для мене справжнім взірцем.

·        Не нав'язуйте мені власних принципів, краще власним прикладом доведіть їхню життєву цінність.

·      Попри метушливу буденність, клопоти й негаразди, не забувайте приділяти мені увагу й тепло, а я стану дорослим і так само дбатиму про вас.

·        Не треба надмірно критикувати мене. Повірте в мої сили, здібності – і я впораюсь з будь-яким завданням, подолаю труднощі й стану кращим.

·        Сприймайте й любіть мене таким, яким я є, й серце моє завжди буде відкрите для вас.

·        У спілкуванні зі мною не одягайте маску, не грайте якусь роль, – і наші стосунки будуть щирі й безпосередні.

·        Не застосовуйте до мене силу: жорстокість нікого не зробила кращим.

·        Не треба моралізувати з будь-якого приводу. Давайте проаналізуємо ситуацію, подумаємо, як краще розв'язати або уникнути її надалі, й  я не робитиму таких помилок.

·        Довіряйте мені, й я стану вашою опорою, вашим помічником.

·        Не треба виконувати усі мої забаганки. Деколи я перевіряю вас, адже людина духовна завжди відрізняється розумними потребами.

·        Не намагайтеся все робити за мене. Не бійтеся моєї самостійності, тільки тоді я виросту відповідальним і самостійним.

 Будьте завжди поряд, будьте моїми справжніми друзями, любіть мене й один одного, будьте справедливі, це буде умовою мого щасливого дитинства й юності та вашої спокійної старості.